Процедура оспорювання батьківства материнства в Україні є юридично складною та чітко врегульованою законодавством. Вона передбачає встановлення факту, що записаний у документах батько або мати дитини насправді не є її біологічними батьками. Це питання часто виникає у зв’язку з розлученнями, підозрами в зраді або помилками в документах.
Згідно зі статтями 136–140 Сімейного кодексу України, оспорювання батьківства материнства можливе тільки через суд. Позов може подати як особа, яка записана батьком або матір’ю дитини, так і сама дитина (після досягнення повноліття) або її законний представник.
Основним доказом у таких справах є результати експертизи ДНК. Суд призначає експертизу за клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи. Важливо розуміти, що навіть позитивний результат тесту на ДНК ще не гарантує автоматичне задоволення позову – суд також враховує інші обставини, наприклад, фактичне виховання дитини, спільне проживання, ставлення до батьківських обов’язків тощо.
Слід враховувати, що оспорювання батьківства материнства неможливе, якщо особа свідомо погодилася бути записаною батьком або матір’ю, знаючи про відсутність біологічного зв’язку. Наприклад, чоловік, який підписав добровільну заяву в РАЦС, знаючи, що не є батьком дитини, не зможе в майбутньому оспорити батьківство.
Успішне вирішення таких справ потребує належної підготовки та збору доказів, тому бажано звертатися за допомогою до адвоката з сімейних справ. Юрист допоможе правильно сформулювати позов, підготувати документи та ефективно представити інтереси в суді.
