Розлучення з військовослужбовцем здійснюється за загальними правилами сімейного законодавства України, однак має певні процесуальні нюанси, пов’язані зі службою одного з подружжя. Сам факт проходження військової служби не обмежує право на припинення шлюбу, проте може впливати на строки розгляду справи та порядок повідомлення сторін.
Якщо подружжя не має спільних неповнолітніх дітей і обидві сторони згодні на розірвання шлюбу, процедура можлива через орган державної реєстрації актів цивільного стану. Проте у більшості випадків розлучення з військовослужбовцем відбувається в судовому порядку, особливо якщо є діти або відсутня згода одного з подружжя.
Позов подається до районного суду за загальними правилами підсудності. Якщо відповідач проходить службу та перебуває в іншому регіоні або зоні виконання обов’язків, суд враховує ці обставини при належному повідомленні. Можлива участь у справі через представника або дистанційно, якщо це дозволяють процесуальні норми.
Особливу увагу слід приділити питанням визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та поділу спільного майна. Службове забезпечення, грошове утримання та інші виплати військовослужбовця враховуються при визначенні фінансових зобов’язань. Водночас майно, набуте під час шлюбу, підлягає поділу на загальних підставах, якщо інше не встановлено договором.
Якщо військовослужбовець перебуває у відрядженні або виконує бойові завдання, суд може відкласти розгляд справи за наявності відповідних підтверджуючих документів. Проте це не означає автоматичної відмови у розірванні шлюбу.
Таким чином, розлучення з військовослужбовцем є юридично можливим та здійснюється відповідно до норм чинного законодавства. Основні труднощі пов’язані не з самим фактом служби, а з процесуальними питаннями повідомлення, участі у засіданнях та вирішення супутніх сімейних спорів.
