Стягнення аліментів без розірвання шлюбу допускається українським сімейним законодавством та застосовується у випадках, коли подружжя офіційно перебуває у шлюбі, але один із батьків фактично не бере участі у фінансовому забезпеченні дитини. Сам факт існування зареєстрованого шлюбу не припиняє обов’язку кожного з батьків утримувати неповнолітнього.
Обов’язок матері та батька щодо матеріального забезпечення дитини діє до досягнення нею повноліття. Спільне проживання або його відсутність не мають визначального значення. Якщо один із подружжя ухиляється від належного виконання цього обов’язку, інший вправі звернутися до суду з вимогою про примусове стягнення коштів. Суд оцінює надані докази, встановлює обставини неналежного утримання та визначає розмір майбутніх виплат.
Процедурно стягнення аліментів без розірвання шлюбу здійснюється через подання позовної заяви до районного суду з дотриманням правил територіальної підсудності. Позов може подаватися як за місцем проживання відповідача, так і за адресою позивача. До позову додаються документи, що підтверджують родинні відносини, відомості про доходи сторін, а також підтвердження витрат, пов’язаних із забезпеченням потреб дитини.
Суд має право визначити спосіб сплати аліментів у частці від доходу платника або встановити конкретну фіксовану суму. Якщо дохід відповідача є нерегулярним, мінливим або частково неофіційним, доцільним є встановлення аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір виплат не може бути нижчим за встановлений законом мінімум – не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Після набрання рішенням суду законної сили воно підлягає виконанню в порядку виконавчого провадження через органи державної виконавчої служби. У разі невиконання рішення можуть застосовуватися штрафні санкції, тимчасові обмеження та інші примусові заходи, передбачені законодавством.
Таким чином, стягнення аліментів без розірвання шлюбу є реальним правовим механізмом забезпечення належного утримання дитини навіть за формального збереження шлюбу. Наявність сімейних відносин між батьками не усуває їхнього обов’язку матеріально брати участь у вихованні та забезпеченні потреб неповнолітнього.
