Звертатися до суду із позовом про стягнення аліментів — це право, але не обов’язок. Батьки є представниками своєї дитини до повноліття останньої. Вони наділені правом приймати такі рішення, які на їхню думку будуть найкращими в інтересах дитини. В тому числі це може бути відмова від аліментів. Наслідки для кожної ситуації можуть бути різні. Так само по-різному може виявлятися і відмова.
Виділимо три основні ситуації, коли аліменти не сплачуються. За основу візьмемо ситуацію, коли дитина залишилась жити з мамою:
1. Мама і тато отримали згоду від органу опіки та піклування на укладення договору про припинення права на аліменти на підставі того, що тато передасть своє нерухоме майно (квартира, будинок, земля) у власність дитини. В такому разі, договір між батьками підлягає нотаріальному посвідченню, а право на аліменти припиняється з моменту, коли інформація про право власності дитини буде внесена до державного реєстру прав на нерухоме майно.
2. Мама звернулась до суду, отримала рішення про стягнення аліментів, але не подала його у виконавчу службу. Така ситуація є досить ризикованою для батька, адже згідно із законом, аліменти на дитину присуджуються із дня звернення мами до суду. І якщо, умовно, вона через 5 років надумається таки занести рішення суду у виконавчу, то виконавча служба нарахує борг за всі ці 5 років. Тому, якщо татову стало відомо, що є рішення про стягнення аліментів, краще перераховувати щомісяця сказану у рішенні суму і вказувати призначення платежу “аліменти на утримання ПІБ дитини”. Той факт, що тато давав гроші дитині чи мамі напряму може не враховуватися при розрахунку боргу.
3. Мама взагалі не звертається до суду за аліментами. В такому разі, борг у тата не росте і ризиків немає. Це своєрідна добровільна відмова від аліментів. Наслідком для мами може бути те, що вона не зможе повернути аліменти за минулий час, а наслідком для тата є той факт, що мама може звернутися до суду в будь-який час до повноліття дитини.
Отже, відмова від аліментів може полягати як в очевидних діях, вчинених спеціально для того, щоб зафіксувати, що відбулася відмова, або може полягати у бездіяльності того з батьків, з ким залишилася дитина.
