Матеріально забезпечувати дитину – це один з основних обов’язків як батька, так і матері. Він може реалізовуватися через встановлення в судовому рішенні або договорі між батьками зобов’язання сплачувати аліменти на утримання дитини.
Проте, в житті бувають нестандартні ситуації. Наприклад, дитина жила якийсь час з мамою, і рішенням суду було визначено, що батько має сплачувати аліменти. Згодом ситуація змінилася – дитина почала жити з батьком, він припинив платити матері аліменти (що є логічним), але виконавча нарахувала борг. В такому разі, батько може звернутися до суду з позовом про звільнення від заборгованості по аліментам та від обов’язку їх сплачувати.
Також варто пам’ятати, що якщо дитина була народжена не у шлюбі та батьком дитини чоловік записаний зі слів матері, тобто, він не визнавав у відділі РАЦСу свого батьківства, – то на нього не можна в суді покласти обов’язок платити аліменти на утримання дитини.
Якщо мати все ж хоче, щоб біологічний батько допомагав забезпечувати дитину, потрібно подавати позов про встановлення батьківства. Після того, як відомості про батька з’являться у свідоцтві про народження дитини, до нього можна пред’явити позов про стягнення аліментів.
Ще одна підстава не платити аліменти на утримання дитини – договір про припинення права на аліменти. Цей договір потрібно посвідчити у нотаріуса. Умовою укладення договору має бути передача у власність дитини будинку, квартири чи іншого нерухомого майна.
До речі, позбавлення батьківських прав не звільняє від необхідності допомагати дитині матеріально. Навпаки, в законі прописано, що суд, приймаючи рішення про позбавлення особи батьківських прав, одночасно вирішує питання про стягнення з неї аліментів.
