Один з основних обов’язків батьків – це утримувати свою дитину, тобто фінансово забезпечувати не тільки базові потреби в їжі, одязі та безпеці, а й брати участь у всіх додаткових витратах, які пов’язані з розвитком дитини. Наприклад, оплачувати гуртки, навчання, купувати приладдя тощо.
Аліментні зобов’язання батьків зазвичай фіксуються у рішенні суду. Але незважаючи на те, чи є таке рішення, обов’язок утримувати дитину є імперативним, тобто таким, що існує в силу закону. Коли той з батьків, з ким проживає дитина, звернеться до суду із позовом або із заявою про призначення аліментів, то такі аліменти за умови дотримання норм цивільного процесу, будуть призначені в будь-якому випадку. Предметом спору може бути лише розмір аліментів.
Натомість аліментні зобов’язання дітей щодо батьків виникають тільки за таких умов:
– батьки чи один із них є непрацездатними;
– вони потребують матеріальної допомоги;
– дитина повнолітня;
– дитина має такий фінансовий стан, що дозволяє їй платити аліменти;
– батьки не були позбавлені батьківських прав.
Тобто, якщо батько чи мати, які потребують аліментів від дитини подають позовну заяву до суду, то їм ще треба довести, що вони дійсно мають таке право. Самого факту батьківства не достатньо. Також, повнолітня дитина, яка отримала позов від батьків про стягнення аліментів, може подати відзив на такий позов або зустрічну позовну заяву. В такій заяві можна, наприклад, просити встановити факт, що батьки або один із них, ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків.
