Скільки б боргів не існувало у позичальника перед кредитором, він може бути визнаний банкрутом лише тоді, коли сам звернеться із заявою до господарського суду. Ця процедура дорога, тривала і в більшості випадків не вигідна для боржників, які брали споживчі кредити.
Банкрутство можливе за таких умов:
1. Наявність простроченої заборгованості понад 2 місяці.
2. Немає майна, на яке можна звернути стягнення.
3. Є докази, що боржник фінансово неспроможний впоратися з боргами.
4. Боржник має можливість оплатити послуги арбітражного керуючого (понад 70 тис. за три місяці роботи).
Зважаючи на вищезазначені умови, можна зробити висновок, що процедура визнання фізичної особи банкрутом може бути вигідна, коли мова йде про мільйонні борги. Натомість якщо сукупна заборгованість становить 100-200 тис. грн, то судовий процес обійдеться боржнику дорожче ніж розмір цієї самої заборгованості.
Банкрутство — це не чарівна паличка, після застосування якої усі борги зникають безслідно. Під час цієї процедури, арбітражний керуючий зобов’язаний зібрати вимоги від усіх кредиторів, задовольнити їх коштом наявного майна боржника (в тому числі коштом спільної сумісної власності подружжя). Також будуть перевірені всі угоди, які боржник уклав щодо майна напередодні звернення до суду. Тому, не вийде продати квартиру близькому родичу, а тоді почати банкрутство. Така угода може бути визнана недійсною, і, відповідно, квартира теж може бути реалізована для задоволення вимог кредитора. Єдиний плюс цієї процедури полягає в тому, що усі вимоги кредиторів, які задовольнити немає чим, підлягають безповоротному списанню.
