Заповіт — це важливий документ, адже на його підставі відбувається набуття права власності на цінні речі, антикваріат, гроші, транспортні засоби та нерухомість, що належали спадкодавцю. Тому, цілком логічно, що спадкоємці, для яких у заповіті не знайшлось місця, можуть поставити під сумнів його справжність.
Одними з основних питань зазвичай є такі: де зберігається заповіт, хто може його посвідчувати та які вимоги до складання заповіту.
Посвідчення заповітів — це один із напрямків діяльності нотаріуса. Він може посвідчити підготовлений заповідачем текст заповіту або скласти заповіт з нуля зі слів заповідача. Заповіт завжди складається у двох примірниках і реєструється у Спадковому реєстрі.
Таким чином, коли спадкоємець прийде до будь-якого нотаріуса із заявою про відкриття спадщини, нотаріус зможе побачити, що існує заповіт. Один його примірник обов’язково передається на зберігання до державного нотаріального архіву, другий — спадкодавець забирає собі.
В деяких випадках заповіт може бути посвідчений головою сільської, селищної ради, командиром військової частини, головним лікарем.
Де зберігається заповіт в такому разі?
По — перше, таке посвідчення має відбуватися за обов’язкової присутності двох свідків.
По — друге, має бути здійснений реєстраційний запис у спеціальному журналі.
Ну, і по-третє, один примірник заповіту повинен передаватися до державного архіву, де відбувається не тільки його зберігання, але й внесення відомостей до Спадкового реєстру.
Отже, якщо спадкоємці точно знають, що є заповіт, але не знають його змісту, то після смерті спадкодавця, достатньо буде звернутися до будь-якого нотаріуса, аби з’ясувати місце зберігання заповіту.
