З одного боку, роботодавець та працівник можуть за взаємною згодою встановлювати умови виконання певної роботи. З іншого — існують законодавчо визначені гарантії, які повинні дотримуватися у будь-якому разі. До таких належить: тривалість робочого часу та відпочинку, право на відпустку, право на компенсації при переміщенні, відрядженні, скороченні тощо.
Залежно від умов роботи, можна виділити такі основні види трудових договорів:
– безстроковий — працівник приймається на постійне місце роботи;
– такий, що має конкретну дату початку та закінчення: наприклад, з 31 серпня 2024 року по 31 серпня 2025 року. Такий договір може бути переукладений, якщо залишатиметься потреба у виконуваній роботі;
– такий, що не має конкретної дати закінчення, але його строк пов’язаний із виконанням певної роботи. Наприклад, закінчення редагування книги, закінчення польових робіт зі збирання врожаю тощо;
– про дистанційну роботу — коли працівник працює в тому місці, яке сам собі визначає;
– про надомну роботу — коли робоче місце знаходиться у працівника вдома або в іншому місці, що не належить роботодавцю. Це місце має бути чітко визначеним у договорі і працівник без згоди роботодавця не може його змінювати;
– контракт — може укладатися тільки тоді, коли це прямо передбачено законом (наприклад, служба в ЗСУ за контрактом);
– з випробувальним терміном або без такого.
Також види трудових договорів можна визначити окремо, як типові та довільні. Типові — це ті, форма яких встановлюється на законодавчому рівні (наприклад, договір з працівником, якому в ході виконання роботи стане відомою державна таємниця). Довільні — на розсуд сторін за умови дотримання трудових гарантій для працівника та роботодавця.
