Початок виконавчого провадження, накладення арешту на рахунки боржника чи застосування до нього інших обмежень, стягнення основної винагороди виконавцю, зупинення чи закриття виконавчого провадження мають бути зафіксовані документально.
Для цього законом передбачена постанова приватного виконавця. Якщо сторона провадження незгодна з її змістом, вона має право її оскаржити до суду.
Два основних моменти, які потрібно врахувати під час оскарження постанови:
1. Визначити в який суд подавати скаргу (позов про визнання дій виконавця незаконними). Тут може бути два варіанти: суд, який виніс рішення, яке зараз виконує приватний виконавець, або адміністративний суд, якщо на виконанні перебуває рішення іншого органу (наприклад, нотаріуса).
2. Строк оскарження – 10 робочих днів з моменту, коли особа, яка оскаржує постанову дізналась про її винесення.
Позовну заяву з метою оскарження постанови може подавати як боржник, так і стягувач. До того ж особисто брати участь в судовому розгляді необов’язково. Цим може зайнятись адвокат.
Приватні виконавці іноді нехтують правилом про те, що розпочинати провадження можна лише за місцем проживання боржника. Вони фіксують якусь додаткову “зручну” адресу та починають виконавчі дії. Це є підставою для того, аби постанова приватного виконавця про відкриття провадження була скасована. Таке скасування тягне за собою і закриття провадження. Звичайно, кредитор може потім звернутися до іншого виконавця, але це допоможе боржнику виграти деякий час аби впорядкувати свої справи та підготуватися до нового виконавчого провадження.
