З метою виконання судових рішень або рішень інших осіб (наприклад, нотаріусів) в Україні функціонує державна виконавча служба та система приватних виконавців, кожен з яких має округ своєї діяльності.
Чим вони між собою відрізняються – розглянемо нижче.
– Право вибору. Державний виконавець не може відмовитись від справи, яка йому належить. Це призводить до великої завантаженості та низького відсотка виконаних справ. Приватний виконавець може сам обирати з ким працювати, а з ким ні. Це збільшує ефективність його роботи.
– Фінансування діяльності. Державному виконавцю заробітну плату платить держава, а приватному – боржник та кредитор.
– Здійснення виконавчих дій. Державний – може здійснювати такі дії за місцем проживання, перебування або місцем роботи боржника, приватний – по всій Україні, але відкривати провадження може лише відносно тих боржників, які проживають в межах його області.
Приватний виконавець не може примусово виконувати: рішення про виселення чи вселення; про відібрання дитини; коли боржниками є діти; рішення адміністративних судів та деяких інших випадках. Але попри ці обмеження, вони мають більшу свободу у своїй роботі, ніж державні виконавці, а отже є більш ефективними. Крім того, їхній заробіток напряму залежить від кількості виконаних рішень в грошовому еквіваленті.
