Трудові спори розглядаються загальними місцевими судами за правилами, які містяться в Цивільно-процесуальному кодексі. Перш за все, потрібно вирішити яку саме заяву потрібно готувати: позов чи заяву про видачу судового наказу. Останній варіант підходить тоді, коли працівника звільнили, але не провели розрахунок і при цьому розмір невиплаченої суми є безспірним.
5 основних помилок працівника, коли трудовий спір підлягає вирішенню в судовому порядку:
1. Самостійне написання позовної заяви по зразку з інтернету. Закон не обмежує людину в праві самостійно захищати себе в суді, проте недотримання форми позову або неправильне формулювання позовної вимоги може призвести до відмови у задоволенні позову або залишенні позову без розгляду.
2. Затягування із подачею позовної заяви. Наприклад, позов про поновлення на роботі повинен бути поданий протягом місяця з дня, коли працівник отримав копію наказу про звільнення.
3. Неправильне визначення відповідача. Поки триватиме судовий трудовий спір з помилково визначеним відповідачем, минуть строки для захисту прав у суді.
4. Відсутність доказів. Наприклад, якщо роботодавець не виплачує нараховану заробітну плату, потрібно отримати довідку-розрахунок заборгованості з бухгалтерії підприємства. Якщо добровільно її надавати не хочуть, потрібно звернутися письмово. Якщо отримати довідку так і не вдалося, можна подати в суд клопотання про витребування доказів.
5. Не заявлення вимоги про сплату компенсації за моральну шкоду. Особливо це актуально, якщо звільнення відбулось незаконно або мав місце мобінг (цькування працівника) на роботі.
Отже, для того, щоб трудовий спір був вирішений у суді на користь працівника, не достатньо просто подати позовну заяву. Потрібно провести ретельну підготовку зі збору доказів, можливо, залучити свідків, правильно визначити відповідача. Що стосується підсудності, то помилка під час вибору місцевого суду не є критичною. Якщо суд визначить, що справа підсудна іншому суду, то перешле її за підсудністю.
