Будь-яка фізична особа може скільки завгодно разів складати заповіт. Кожен наступний заповіт скасовує попередній. Такий принцип пов’язаний із непорушністю права власності, що передбачає можливість для власника вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Заповіт — це розпорядження на випадок смерті.
Говорити про порядок оскарження заповіту доцільно тільки тоді, коли відкрилася спадщина, а власник майна, відповідно, помер. Оскаржити заповіт за час життя заповідача — неможливо. Лише він сам може його скасувати.
Отже, які є підстави для оскарження заповіту після відкриття спадщини?
1. Відсутність повноважень. Наприклад, якщо заповіт написано через представника.
2. Порушення порядку посвідчення заповіту.
3. Відсутність у спадкодавця усвідомлення щодо дій, які він вчиняв, коли залишав заповіт.
Найчастіше, підставою для оскарження заповіту є третій пункт. Особливість доказування в цьому випадку полягає у тому, що потрібно проводити посмертну судово-психологічну експертизу, яка призначається за ухвалою суду. Експерт досліджує медичні документи померлого та інші докази, які оцінює в сукупності та виносить висновок по справі. Цей висновок є доказом у суді.
Порядок оскарження заповіту складається із певних етапів, які умовно можна поділити на такі: визначення предмета та підстави позову, підготовка позовної заяви, участь у судовому процесі. У випадку, якщо суд прийме рішення про визнання заповіту недійсним або застосування наслідків недійсності заповіту — він вважатиметься оскарженим, а спадкування відбуватиметься не за заповітом, а за законом.
