З моменту смерті власника майна, його спадкоємці за заповітом зможуть набути своїх прав не раніше, ніж через 6 місяців. Це досить тривалий проміжок часу і якщо до складу спадщини входить цінне майно, то є ризик його безпідставного використання, знищення чи незаконного привласнення. Саме для контролю та керування процесом спадкування може бути призначений виконавець заповіту.
Хто його може призначити?
1. Спадкодавець у тексті заповіту чи в окремій заяві.
2. Нотаріус (у разі потреби).
3. Спадкоємці за взаємною згодою, шляхом звернення до нотаріуса.
Які основні повноваження є у виконавця заповіту?
1. Повідомити або принаймні вжити всіх можливих заходів, щоб повідомити спадкоємців про те, що відкрилась спадщина. Це потрібно для того, щоб вони вчасно подали заяви нотаріусу.
2. Проконтролювати виконання заповідального відказу. Наприклад, спадкодавець заповів будинок сину, проте, передбачив, що його цивільна дружина має право проживати в цьому будинку протягом того часу, який вважатиме за потрібне.
3. Вимагати у боржників спадкодавця повернути борги та виконати свої зобов’язання.
4. Забезпечити охорону спадщини та за потреби здійснювати управління нею.
5. Подбати аби особи, які мають право на обов’язкову частку, цю частку отримали.
Виконавець заповіту має право вимагати оплатити його послуги та понесені витрати. Така оплата може бути встановлена волею самого спадкодавця або за домовленістю зі спадкоємцями. Якщо з цього приводу виникне спір — він може бути вирішений у суді. Також важливо розуміти, що виконавець не має безмежних повноважень. Він підзвітний спадкодавцям і повинен надати звіт про виконану роботу.
