Закон захищає найбільш уразливих членів сім’ї, встановивши їхнє право на отримання аліментів. Тому, залежно від того, хто є їх отримувачем, можна виділити такі види аліментів: на неповнолітніх дітей; на дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною; на дитину до 23 років, якщо вона навчається; на батьків, або іншого з подружжя, які стали непрацездатними.
Кожен із вищезазначених видів аліментів має свої особливості їх призначення та стягнення. Так, аліменти можуть бути призначені у фіксованому розмірі (наприклад, 3 тис. грн. щомісяця) або у вигляді частки від доходу (наприклад, ⅓ всіх видів заробітку). Правом обирати один із цих способів наділена особа, яка подає на аліменти.
В деяких випадках аліменти можуть сплачуватися без звернення до суду. Зазвичай це відбувається тоді, коли між сторонами немає спору і платник аліментів добровільно хоче сплачувати суму, про яку домовився з одержувачем аліментів. В такому разі укладається договір, який потрібно засвідчити нотаріально. Таким чином, види аліментів можуть бути добровільні та примусові.
Розмір аліментів залежить від стану здоров’я, сімейного, майнового стану платника та одержувача. Наприклад, якщо стягнення відбувається на користь дитини до досягнення нею 23 років, але ця дитина має дохід більший, ніж платник аліментів, то останній має право звернутися в суд з позов про звільнення його від обов’язку платити аліменти. При цьому, підставою звільнення може бути не тільки розмір доходу дитини, а й інші істотні обставини, які ставлять платника у скрутне становище.
