Якщо майно було куплене в шлюбі, то незалежно від того, на кого воно оформлене — це власність обох з подружжя. Проте, після розлучення один із власників фактично втрачає доступ до спільно нажитих речей, особливо коли є один будинок, один автомобіль тощо. Найкращим рішенням в такому разі є мирне врегулювання що кому належатиме. Для цього можна укласти договір.
У випадку якщо згоди немає — потрібна оцінка майна та судовий процес. Слід відразу зауважити, що розлучення та поділ майна це дві окремих позовних вимоги. Не варто поєднувати їх в одному позові, адже розлучення зазвичай триває від 3-х місяців, в той час, як поділ майна може розтягнутися на всі 6 місяців, або й рік.
Той із подружжя, хто став ініціатором поділу майна може самостійно залучити до матеріалів справи висновок фахівця з оцінки. Це доцільно робити щодо тих речей спільної сумісної власності, які є неподільні, а отже залишатимуться у власності когось одного, а інший може претендувати на отримання компенсації.
В деяких випадках, оцінка майна не потрібна. Зокрема, це випадки коли є квитанції, чеки, акти про вартість речей. В такому разі можна брати за основу наявні суми. Також, для того, щоб правильно визначити частки кожного з подружжя, коли між ними немає згоди щодо вартості майна, можна подавати клопотання про проведення судово-товарознавчої експертизи.
