Хоч надомна робота і виконується на відстані від роботодавця, проте її не можна назвати дистанційною. Це різні поняття.
Надомна робота передбачає облаштування робочого місця за місцем проживання працівника. Це має бути конкретно визначена зона і засоби праці, необхідні для виконання роботи чи надання послуг.
Для того, щоб організувати таку роботу, потрібно:
– укласти з працівником трудовий договір про надомну роботу;
– забезпечити його засобами виробництва, або передбачити порядок виплати компенсацій працівнику, який використовує власні засоби виробництва;
– провести інструктаж з правил техніки безпеки (можна по відео зв’язку).
Надомна робота може бути застосована, наприклад, до таких професій: швачка, майстер з ремонту меблів, пакувальник. В основному, це професії, що передбачають виконання певної фізичної праці, проте, можуть бути й такі, що передбачають надання послуг. Надомний працівник має чітко визначений час початку та закінчення робочого часу, має право на відпустки та оплату праці.
На відміну від дистанційної роботи, надомна не передбачає, що працівник має бути постійно на зв’язку, проте, роботодавець може встановлювати за домовленістю з працівником правила, за якими перевірятиме хід виконання роботи.
