Спадкування відбувається або за чергами або за заповітом. Саме коли мова йде про спадкування за заповітом, спадкодавець може зазначати в його тексті різні умови або наділити певну особу правом користуватися спадковим майном, яке переходить у власність іншої особи. Це називається встановлення сервітуту у заповіті. Сервітутом якраз і є право користуватися чужим майном.
Розглянемо на прикладі: спадкодавець передав у спадок своєму сину будинок, але зазначив у заповіті, що жінка, з якою спадкодавець проживав однією сім’єю без реєстрації шлюбу має право проживати в цьому будинку. Ця жінка не зможе стати власницею майна, але й виселити її не можна буде навіть в судовому порядку. Хоча, якщо цей будинок був придбаний за час цивільного шлюбу, який тривав понад 5 років, жінка може звернутися до суду аби: 1) встановити факт спільного проживання як чоловіка та дружини; 2) поділити будинок як об’єкт спільної сумісної власності.
Ще одним із видів сервітуту є право користування чужою земельною ділянкою. Сюди можна віднести право проходу, відведення води, прокладання труб, використання криниці тощо.
Крім встановлення сервітуту у заповіті, він може бути встановлений у договорі або за рішенням суду.
Сервітут не є абсолютним обмеженням прав власника майна і за певних обставин може бути припинений: Наприклад, припиняється дія земельного сервітуту, який не використовувався протягом 3 років.
