Стаття 139 КЗпП встановлює обов’язки працівника, який працює за трудовим договором. До них належать, зокрема: працювати чесно та сумлінно, виконувати законні вимоги роботодавця, дотримуватися трудової дисципліни, вимог з охорони праці.
Використання інтернету в особистих цілях на роботі суперечить вищезазначеним обов’язкам, якщо це відбувається в робочий час. Хоча, роботодавець та працівник можуть погодити умови такого використання, наприклад, під час перерви.
Для того, щоб роботодавець міг якось вплинути на працівника, який користується робочим інтернетом для особистих потреб, він може:
– чітко прописати у внутрішніх нормативних актах підприємства (правила, інструкції тощо) норму про те, що, наприклад, заборонено використовувати робочу техніку з іншою метою ніж та, що спрямована на виконання посадових обов’язків працівника. Також можна прямо заборонити під час робочого часу користуватися соціальними мережами чи грати у відеоігри;
– ознайомити працівників із вищезазначеними заборонами;
– письмово попередити, що, наприклад, буде здійснюватися відеоконтроль за працівниками;
– за порушення вищезазначеної заборони та використання інтернету в особистих цілях на роботі, працівника можна притягнути до дисциплінарної відповідальності (догана), а за систематичне порушення навіть звільнити.
Своєю чергою, якщо роботодавець не має доказів того, що працівник порушив встановлену заборону, то останній може поновитися на роботі в судовому порядку. Тому, всі порушення потрібно документувати.
Отже, наслідки використання інтернету в особистих цілях на роботі в першу чергу залежать від того, яку позицію з цього приводу має роботодавець. Якщо він передбачив заборону на інтернет для особистих потреб і повідомив про це працівника належним чином, то така заборона має дотримуватись. Якщо це правило не обумовлене нічим, то притягнути працівника до відповідальності може бути не просто.
