Роботодавцю заборонено відмовляти працівнику в прийнятті на роботу за вакансією на підставі певних особистих якостей, не пов’язаних із кваліфікацією та особистою діловою репутацією. Так, наприклад, причиною відмови не можу бути стать, вік, наявність дітей, релігійні переконання, колір шкіри тощо. Вік може бути перепоною тільки, якщо вимоги до нього чітко встановлені в нормативно-правових актах. Наприклад, суддею може бути особа у віці від 30 до 65 років.
Якщо прийняття на роботу оформляється як мінімум шляхом видання наказу, то як бути з відмовою у такому прийнятті? Вона, як правило, озвучується усно, тому, працівник не може довести причини відмови та оскаржити її в суді. Винятки:
– роботодавець має письмово повідомити про причини відмови у прийнятті на роботу, якщо працівник був направлений з центру зайнятості;
– якщо вакантна посада з’явилася внаслідок закінчення строкового трудового договору, і особі, яка за таким договором працювала, відмовляють в укладенні безстрокового трудового договору;
– якщо працівник подав звернення до роботодавця з вимогою надати письмове пояснення з обґрунтуванням причин відмови.
В будь-якому разі, заборонено необґрунтовано відмовляти у прийнятті на роботу. Роботодавець ризикує тим, що працівник може звернутися до суду. Наприклад, дуже поширеними випадками є поновлення на роботі педагогів, які працювали за строковим трудовим договором, і роботодавець відмовився надати їм постійне місце роботи. Це пов’язано з тим, що деякий час, прийняття на роботу вчителів, що досягли пенсійного віку, відбувався лише на строк від 1- до 3 років з можливим переукладенням трудового договору. Проте, рішенням Конституційного суду України, таке положення закону було визнано неконституційним. Більшість шкіл без проблем перевели працівників зі строкових договорів на безстрокові, проте не всі. У деяких випадках, вчителів звільняли й не переукладали з ними договорів попри вчасно подані заяви. В такому разі, суд зазвичай ставав на сторону вчителів — поновлював їх на роботі та присуджував компенсацію за вимушений прогул.
