Кожна людина має право на те, щоб інформація про стан її здоров’я, діагноз чи факт звернення до медичної установи не були розголошені без її згоди. Своєю чергою лікар чи інший медичний працівник зобов’язані зберігати цю інформацію у таємниці.
Лікарська таємниця – це відомості:
– про хворобу;
– результати обстеження та огляду;
– інтимну та сімейну сторони життя пацієнта.
В деяких випадках ці відомості все ж можуть бути розголошені. Наприклад, відповідно до Сімейного кодексу, наречені мають право бути обізнаними про стан здоров’я один одного. Також відомості можуть бути розголошені в межах кримінального провадження. В деяких випадках, пацієнт сам може підписати згоду на розголошення інформації за дотримання певних вимог.
Право особи на лікарську таємницю та відповідальність за її порушення, зафіксовані у таких правових нормах:
– ст. 286 Цивільного кодексу України;
– ст. 39-1, 40 Основ законодавства України про охорону здоров’я;
– ст. 145 Кримінального кодексу України.
Обов’язок зберігати лікарську таємницю має не тільки лікар, а й інші особи, яким ця інформація стала відома під час виконання своїх службових обов’язків (медперсонал). Якщо лікарська таємниця була розголошена незаконно, це означає, що до відповідальності можуть бути притягнуті усі винні особи.
Відповідальність може бути кримінальною (штраф, виправні, громадські роботи, позбавлення права займатися медичною діяльністю) або цивільною (відшкодування шкоди, яка була завдана незаконним розголошенням інформації). Для притягнення до відповідальності, важливо встановити не тільки факт розголошення, а й те, що це спричинило значну шкоду для пацієнта.
