Залишити заповіт на випадок своєї смерті має право будь-яка особа, яка досягла 18 років та не обмежена у своїй дієздатності. Що означає “обмежена в дієздатності”? Це коли через психічний розлад особа не усвідомлює своїх дій і її визнано судом частково або повністю недієздатною та призначено їй опікуна. В усіх інших випадках, повнолітня особа є дієздатна для складення заповіту.
За загальним правилом, текст заповіту складається в присутності нотаріуса, а потім ним посвідчується. Також можна звернутися до нотаріуса із готовим текстом, або взагалі скласти секретний заповіт. В такому разі його потрібно принести у конверті. Нотаріус у присутності спадкодавця поміщує конверт в ще один, опечатує, посвідчує його і направляє в архів на зберігання.
Якщо звернутися до нотаріуса немає можливості, але потрібно посвідчити заповіт, оскільки існує, наприклад, загроза життю чи здоров’ю людини — то зробити це можуть такі посадові особи:
– голова місцевої ради, якщо в громаді немає нотаріуса;
– капітан судна;
– головний лікар;
– командир військової частини;
– керівник установи виконання покарань.
Складення заповіту в нетипових умовах зазвичай потребує допомоги сторонніх осіб або хоча б загального уявлення про те як це робити. Отже, у заповіті потрібно написати дату та місце його складення, кількість примірників, вказати двох свідків і викласти розпорядження на випадок смерті. Спадкодавець може як записати свою волю щодо того, кому буде належати його майно, так і залишити особливі розпорядження: доглянути за котом, здійснити поховання певним чином тощо. Вкінці тексту заповіту посадова особа має зробити посвідчувальний напис.
