Застосування виконавчих заходів щодо боржника повинно відповідати сумі його заборгованості. У зв’язку з цим законом встановлено важливе положення про звернення стягнення на єдине житло боржника. Ця норма визначає, що у випадках, коли сума боргу не перевищує 20 мінімальних заробітних плат, позбавлення боржника єдиного житла заборонено. У таких обставинах виконавець має знайти інші джерела доходу або активи, які можуть бути використані для виконання судового рішення про стягнення (або виконавчого напису нотаріуса).
Якщо боржник ухиляється від добровільного виконання своїх зобов’язань, виконавець має право вжити таких заходів: арешт банківських рахунків, вилучення готівкових коштів, встановлення відсотка для відрахування із заробітної плати, списання частини або всіх коштів із заблокованих рахунків, а також продаж рухомого та нерухомого майна боржника.
Звернення стягнення на єдине житло боржника – це останній крок, який застосовується лише тоді, коли всі попередні заходи не дали результату, і заборгованість достатня для застосування цього заходу. У разі порушення виконавцем вимог закону щодо умов такого стягнення, його дії можна оскаржити в судовому порядку.
