Документ, що посвідчує право на пай є підставою отримати землю у власність. Тобто, земельний пай – це не якась конкретна земельна ділянка. Щоб вона стала такою потрібно визначити її межі, місцезнаходження на кадастровій карті та присвоїти кадастровий номер.
Право на земельну частку (пай) мають особи, що отримали:
– сертифікат на пай (видавався районною або міською адміністрацією);
– свідоцтво про право на спадщину;
– рішення суду, яким встановлено право особи на пай;
– договір, до якого додається сертифікат на пай.
Розпаювання земель відбувалося серед членів конкретного сільськогосподарського підприємства чи організації на момент коли до цього підприємство перейшло право колективної власності на землю.
Для того, щоб конкретна особа отримала сертифікат на пай, необхідна була наявність таких вимог:
– бути членом колективного с/г підприємства. Право на пай мають в т.ч. пенсіонери, які на момент розпаювання залишалися членами підприємства;
– бути в списку осіб, які мають право на пай. Цей список є додатком до Держакту колективної власності на землю, який був виданий конкретному підприємству.
Якщо з якихось причин особу не включили до вищезазначених списків, своє право на земельний пай можна захистити в судовому порядку. Потрібно зважати на той факт, що позовна давність по цій категорії справ складає 3 роки. Цей строк відраховується від моменту, коли особа дізналася про порушення свого права. Проте, суд може і не застосовувати позовну давність, якщо відповідач про це не попросить.
Важливим моментом, що стосується можливості використати земельний пай за основним призначенням, тобто отримати ділянку у власність в натурі, є такий: усі власники сертифікатів на пай мають реалізувати своє право на отримання ділянки до 01 січня 2025 року, інакше земельна ділянка може відійти в комунальну власність.
