Для спадкоємців, які постійно проживали з померлим на день його смерті, встановлений спрощений порядок прийняття спадщини. При цьому, факт спільного проживання не дає ніяких пріоритетів у спадкуванні. Вступ у спадщину відбувається відповідно до заповіту чи черг, визначених у Цивільному кодексі.
На що ж тоді впливає факт спільного проживання? З’ясуймо. Для того, щоб прийняти спадщину, спадкоємці повинні звернутися до із заявою до нотаріуса. Зробити це потрібно в межах шестимісячного строку після смерті спадкодавця. Якщо протягом цього строку не подати заяву, то спадкоємець втрачає право спадкування. В деяких випадках, якщо цей строк було пропущено з поважної причини, його можна поновити в судовому порядку.
Автоматичний вступ у спадщину для осіб, які спільно проживали зі спадкодавцем, означає, що ніяких заяв нотаріусу подавати не потрібно. Після спливу шестимісячного строку можна відразу переоформляти майно на своє ім’я, якщо немає інших спадкоємців, які перебуваються у ближчій черзі спадкування, або які зазначені у заповіті.
Якщо людина за час свого життя не встигла оформити право власності на квартиру чи будинок, які їй належали, прийняти таку спадщину та оформити її на себе у нотаріуса, не вийде. Спочатку доведеться звертатися до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування. Автоматичний вступ у спадщину у зв’язку із фактом спільного проживання в такому разі спрощує спадкоємцю процедуру доказування, що спадкодавець дійсно володів спірним майном, просто не встиг виготовити документи за час свого життя.
