Заява на звільнення – це підстава припинити трудові відносини між роботодавцем та працівником. Саме на підставі заяви потім видається наказ.
Розглянемо 3 поширені помилки працівників під час звільнення:
1. Неврахування вимоги закону про те, що заява на звільнення повинна бути подана щонайменше за 14 днів. Така вимога чітко закріплена в КЗпП. Винятком можуть бути ситуації, коли є поважна причина. Наприклад: вагітність, вихід на пенсію, переїзд в іншу місцевість тощо. На період воєнного стану, заява на звільнення може бути подана менш ніж за 14 днів у разі, якщо є загроза життю чи здоров’ю працівника і місце роботи знаходиться в зоні бойових дій.
2. Неправильна підстава звільнення. Наприклад, коли відбувається скорочення штату, роботодавці можуть просити працівника, щоб заява на звільнення була подана за власним бажанням. В такому разі роботодавець не повинен буде виплачувати вихідну допомогу працівнику.
3. Неотримання підтвердження про те, що роботодавець прийняв Вашу заяву на звільнення. Таким підтвердженням може бути другий примірник заяви із відміткою про отримання або опис вкладення у поштове відправлення (якщо заява була відправлена поштою).
Звільнення це завжди неприємна процедура, незалежно від того, хто є його ініціатором. Якщо цей процес супроводжується трудовим спором (небажання роботодавця припиняти трудовий договір, незаконне звільнення, невиплата нарахованої заробітної плати під час звільнення), рекомендуємо отримати консультацію юриста або адвоката. Адже кожна ситуація індивідуальна та потребує індивідуального підходу до вирішення.
